Три роки пройшли з того моменту, коли 8 червня 2015 року на нафтобазі БРСМ біля м. Василькова, внаслідок пожежі сталася справжня трагедія. Пожежа забрала життя шести людей, ще 16 було травмовано і тисячі постраждало. Одним з перших прийшов на допомогу профспілковий і громадський діяч Олег Верник. Голос Київщини поспілкувався з Олегом Верником про Васильківську трагедію та особливості захисту потерпілих у цій жахливій трагедії.
Як ви розпочали відстоювати інтереси постраждалих?
Нами була створення громадська організація «Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії», метою якої є захист і представництво потерпілих в суд. Формально за законодавством організація в суді без довіреності може представляти інтереси лише своїх членів. Тому кожен з потерпілих, який виявив бажання, аби наша організація представляла його інтереси, вступив до її лав. Тепер у нас немає іншого вибору, як вести безкомпромісну боротьбу за виплату повної компенсації всім постраждалим, які вступили до лав нашого Фонду.
На якому етапі зараз знаходиться процес?
Нещодавно було завершено роботу висококваліфікованих спеціалістів Асоціації психологів України, які мають дати своє заключення. Цю роботу було необхідно провести для надання доказів суду щодо моральної шкоди і визначення її обсягів. Я хочу наголосити, що ми дуже ретельно підходимо до всіх юридичних питань, прораховуємо кожен нюанс. У нас немає права на помилку. Тому процес оформлення позову трохи затяжний. Нам всім потрібно набратися терпіння, бо попереду нас чекає новий етап боротьби, більш активний.
Що пережили за ці три роки постраждалі?
Приниження і поневіряння. Особливо це стосується найбільш постраждалих – сімей загиблих пожежників і працівників БРСМ, а також тих, хто отримав поранення. Мені, людині, яка не заподіяла жодної шкоди цим людям, важко дивитися їм в очі, важко підібрати слова співчуття і розради. Так би почувалася на моєму місці кожна нормальна людина. Але не винуватці і ті, хто їх покриває. Совість – то не про них. Замість совісті у них цинізм і зневага до людей. Такої думки дійшов я і мої колеги, впевнений, що і більшість васильківців так думає.
Сльози нагортаються, коли я уявляю як хлопці-пожежники сміливо рвуться в бій з вогнем. Вони не втекли, як це зробили власники БРСМ, вони сумлінно і героїчно захищали Васильков і всі прилеглі населенні пункти від катастрофи. Якби вони повтікали, боячись за свої життя і здоров’я, я не виключаю, що частини Василькова та військових частин, що там розташовані, вже б не було. Все знищила б пожежа, яка підійшла в притул до складів боєприпасів, які нашими хлопцями військовими день і ніч розвантажувалися задля запобігання грандіозного вибуху. Кількість загиблих і постраждалих була б значно більшою…
А хлопці-пожежники – справжні герої… Вони отримували копійчані зарплати, куди там до європейських зарплат пожежників. Але це не стало їм на заваді боротися зі страшною пожежею. Наш Фонд буде домагатися аби на території нафтобази БРСМ в Крячках був за кошти БРСМ збудований меморіал пам’яті по загиблим. Бо це не рядова подія в нашій країні. Кожен, хто буде бачити цей меморіал, має пам’ятати якою ціною обходиться безвідповідальність і безкарність, жадібність і недбальство…
Чи могли б Ви розповісти кілька конкретних історій про постраждалих?
Стосовно тих потерпілих, які вижили, але отримали тілесні ушкодження, то у кожного своя, сповнена болю і горя історія. Усі ці люди заслуговують на найскоріше справедливе рішення суду, а не на тяганину і поневіряння. Ось лише дві історії. Одним з постраждалих є пожежник, йому тоді було трішки більше 20 років. Він обгорів настільки, що йому дали пожиттєво інвалідність І групи. Ну і орден за мужність ІІ ступеню. Хоча, на нашу думку, він і його колеги гідні зірки «Героя України». Уявіть собі як ця пожежа зламала хлопцю долю! Йому жити і радіти життю, думати про родину, про власних дітей… А він зараз змушений оббивати пороги судів і прокуратур, думати де йому знайти гроші на подальше лікування…
Ось і друга історія. Жінка, у якої абсолютно здорова і квітуча донечка стала інвалідом І групи пожиттєво. Бо працювала за сотню метрів від вибуху. А вже за кілька тижнів почалися проблеми зі здоров’ям. Випробування долі не витримав зять, покинув родину. Мати самостійно, витрачаючи всі заощадження, які накопичувала довгими роками, виходжує доньку. А потім підпадає під скорочення на роботі. І тут ще і онука забирають в АТО. І все це буквально на протязі короткого часу. Уявіть які важкі випробування долі дісталися цій мужній жінці. Вона сам-на-сам залишилась з проблемами. Ні держава, ні БРСМ їй жодної копійки не дали.
Стосовно тих людей, які менше постраждали, ніж описані мною історії, то таких тисячі. І вони дихають повітрям, п’ють воду, купують їжу, вирощену на цій землі… Як позначиться це на їхньому здоров’ї? Які хвороби до них прийдуть чи вже прийшли завдяки БРСМ? Про це страшно навіть думати…
Як бачите, масштаб Васильківської трагедії значно більший, ніж нам намагаються показати олігархічні опоненти.
Забруднення внаслідок пожежі справді призвело до екологічної катастрофи?
Фактично за ці всі роки, тобто після 8 червня 2015 року, навколо згорілої нафтобази так і не провели рекультивацію забрудненого ґрунту, не вивезли залишки паливно-мастильних матеріалів для їх переробки та утилізації, не вжили дієвих заходів по нейтралізації нафти з водних поверхонь і ґрунтів, що зробило б потрапляння токсичних речовин в підземні води неможливим. Тільки уявіть собі, під час пожежі в повітря потрапила дуже небезпечна та довготривала у своїй дії отрута – бензопірен. Експерти-медики зараховують бензопірен і його чисельних «родичів» до групи вкрай небезпечних канцерогенів, пухлино-створюючу дію яких доведено методом дослідів над тваринами. Небезпека для людей тут абсолютна очевидна. Безпосередньо на території згорілої нафтобази рівень бензопірена перевищував норму в 26 разів. У піску на майданчику дитсадка “Капітан” – в чотири (!) рази.
Крім Вашої організації, наскільки нам відомо, кілька адвокатів захищають потерпілих і вже навіть є рішення судів на їхню користь. Це додає Вам впевненості у перемозі?
Звісно, що так. Проте попри виграш, представники нафтобази вже заявили, що у них все майно згоріло і вони не зможуть заплатити. Ми ж подаємо позов до мережі БРСМ, а не конкретно до нафтобази.
А де гарантія, що активи БРСМ не будуть виведені і компанія не збанкрутує? Що ви будете робити тоді?
Цілком можливо, що власники мережі можуть піти і таким шляхом. Але у наших юристів завжди є резервні плани на цей випадок. Крім того, не варто забувати, що у кожної компанії є кінцевий бенефіціар.